СанПиН 2.2.4-171-10 . Государственные Санитарные Нормы и Правила. "Гигиенические требования к воде питьевой, предназначенной для потребления человеком"
0 коммент.
Обратный осмос. Накопительный бак
0 коммент.
Накопительный бак для хранения очищенной воды, как неотъемлемая часть большинства обратно осмотических (ОО) систем, представляет собой металлическую или пластиковую емкость объемом несколько литров, разделенную резиновой диафрагмой.
В верхнюю часть поступает очищенная вода, сжимая нижнюю, заполненную воздухом с избыточным давлением 0,4-0,6 атм. Накапливание воды – для большинства бытовых ОО систем мера вынужденная, в виду малой производительности мембран, с целью повысить комфорт для потребителя. При этом, в любом случае, запас залпового расхода очищенной воды ограничен объемом накопительного бака. Обеспечение комфорта это важно, но куда важнее качество и безопасность питьевой воды, для которых такой элемент системы представляет угрозу.
В верхнюю часть поступает очищенная вода, сжимая нижнюю, заполненную воздухом с избыточным давлением 0,4-0,6 атм. Накапливание воды – для большинства бытовых ОО систем мера вынужденная, в виду малой производительности мембран, с целью повысить комфорт для потребителя. При этом, в любом случае, запас залпового расхода очищенной воды ограничен объемом накопительного бака. Обеспечение комфорта это важно, но куда важнее качество и безопасность питьевой воды, для которых такой элемент системы представляет угрозу.Как любая емкость с влажной средой накопительный бак представляет собой источник вторичного бактериологического загрязнения. Откуда же там возьмутся бактерии? – спросите вы. Ведь мембрана их не пропустит. Да, именно поэтому оно называется вторичным. Первая опасность “заразить” воду в баке возникает в процессе монтажа (демонтажа) системы. Казалось бы процедурой обеззараживания системы при монтаже и замене картриджей можно было бы ограничиться. Хотя сам этот процесс, рекомендованный производителем, занимает 1-2 часа минимум:
1. Отключите подачу воды.
2. Откройте кран чистой воды и слейте всю воду.
3.Перекройте кран на баке.
4. Снимите картриджи 1-3 префильтров.
5. Закрутите корпуса 2-го 3-го префильтров.
6. Отключите трубку, идущую к накопительному баку, от тройника постфильтра и присоедините ее к выходу из 3-го префильтра вместо трубки, идущей к отсечному клапану.
7. Налейте в корпус 1-го префильтра примерно 10 мл отбеливателя. Закрутите корпус.
8. Откройте кран на баке.
9. возобновите подачу воды в систему на 5 минут.
10. Закройте кран на баке и оставьте его заполненным раствором на 1-2 часа.
11. Слейте воду из бака, отключив его трубку от выхода из 3-го префильтра. Восстановите первоначальное подключение трубок.
12. Установите картриджи в систему. Откройте кран на баке. Восстановите подачу воды.
Однако, существует еще один канал вторичного бактериологического загрязнения накопительного бака через питьевой кран при длительном (более 2-3 недель) простое системы. Независимо от способа попадания в бак, дальнейшее размножение и колонизация бактерий естественный процесс в благоприятной среде.
С целью предотвращения вторичного бактериологического загрязнения накопительного бака через питьевой кран производитель рекомендует установить между питьевым краном и накопительным баком ультрафиолетовую (УФ) лампу. Что, соответственно, удорожает систему, делает ее более громоздкой, увеличивает эксплуатационные расходы и т. д.
В итоге, необходимость в накопительном баке с целью повышения комфорта, оборачивается необходимостью дополнительных мер по предотвращению бактериологического загрязнения самого накопительного бака. а соответственно дополнительных финансовых и временных затрат на обслуживание системы.
ДСанПіН 2.2.4-171-10. Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною
0 коммент.
Русскоязычная версия доступна ЗДЕСЬ
Зміни до СанПін 2.2.4-171-10 затверджено Наказом МОЗ України № 505 від 15.08.2011 дивитись ТУТ
|
ДЕРЖАВНІ САНІТАРНІ НОРМИ ТА ПРАВИЛА
"Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною"
(ДСанПіН 2.2.4-171-10)
I. Загальні положення
1.1. Державні санітарні норми та правила "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10) (далі - Санітарні норми) обов'язкові для виконання органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та підпорядкування, діяльність яких пов'язана з
Запретить фильтры "Золотая формула"
0 коммент.
В Москве Обществом по защите прав потребителей подан иск против производителя и продавца фильтров “Золотая формула” с требованием признать противоправными и запретить их производство и реализацию потребителям. По результатам тестирования одной из наиболее распространенных моделей, производимых ООО “Холдинг “Золотая Формула” была признана опасность их использования для здоровья потребителей.
По заявлению производителя фильтр “ZF- МЧС” предназначен для очистки водопроводной воды и воды из открытых водоемов от свободного хлора, органических и хлорорганических соединений, нефти и ее производных, железа, алюминия, меди, цинка, тяжелых металлов, взвешенных частиц, жиров, мутности, цветности и запахов. Именно эта, одна из наиболее дешевых и популярных моделей, реализуемых МПО «Золотая Формула Мегаполис» и была выбрана экспертами для проверки. Исследования, проведенные независимой лабораторией Аналитического Центра ЗАО «РОСА» по контролю качества воды показали
Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу України
0 коммент.
ЗАТВЕРДЖЕНОпостановою Кабінету Міністрів Українивід 19 серпня 2002 р. N 1218 ( 1218-2002-п )(у редакції постанови Кабінету Міністрів Українивід 24 вересня 2004 р. N 1273)ПОЛОЖЕННЯ про державну санітарно-епідеміологічну службу України1. Державна санітарно-епідеміологічна служба України є системою органів, установ, закладів, частин і підрозділів, діяльність яких спрямовується на профілактику інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей, запобігання шкідливому впливу на стан їх здоров'я і життя факторів середовища життєдіяльності, здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду щодо безпеки для життя і здоров'я людини продукції та середовища життєдіяльності. 2. Державна санітарно-епідеміологічна служба України у своїй діяльності керується Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, положеннями про державну санітарно-епідеміологічну службу відповідних державних органів, наказами МОЗ та Держсанепідемслужби, наказами та постановами головного державного санітарного лікаря України, а також цим Положенням. 3. Основними завданнями державної санітарно-епідеміологічної служби України є: здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду; визначення першочергових заходів щодо профілактики інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей, запобігання шкідливому впливу на стан здоров'я і життя людини факторів середовища життєдіяльності; аналіз причин і умов виникнення ситуацій санітарного та епідемічного неблагополуччя, підготовка пропозицій щодо запобіжних заходів і здійснення контролю за їх проведенням; участь у координації діяльності органів виконавчої влади у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення; координація роботи з проведення гігієнічного виховання населення. 4. Державна санітарно-епідеміологічна служба України відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд і контроль за дотриманням вимог санітарного законодавства органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами; проводить аналіз та оцінку ризику для здоров'я і життя людини, обґрунтування заходів з управління ризиком, державну санітарно-епідеміологічну експертизу, обстеження, розслідування, лабораторні та інструментальні дослідження і випробування, а також санітарну, гігієнічну, токсикологічну, епідеміологічну та інші види оцінки середовища життєдіяльності людини, об'єктів господарської та інших видів діяльності, продукції, робіт, послуг, проектної документації і видає висновок щодо їх відповідності вимогам санітарних норм; проводить аналіз небезпечних для здоров'я людини факторів та здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд на усіх етапах виробництва та реалізації харчових продуктів; погоджує системи забезпечення безпеки виробництва харчових продуктів; вивчає, оцінює і прогнозує показники здоров'я населення залежно від стану середовища життєдіяльності, визначає фактори, що шкідливо впливають на стан здоров'я людини; аналізує санітарну та епідемічну ситуацію; контролює застосування дезінфекційних засобів, проведення дезінфекційних заходів; вносить в установленому порядку до органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування пропозиції стосовно проведення заходів із забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, введення карантину; забезпечує охорону території України від занесення та поширення особливо небезпечних (у тому числі карантинних) і небезпечних інфекційних хвороб, здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд і контроль в пунктах пропуску через державний кордон; погоджує санітарні та протиепідемічні (профілактичні) заходи, що розробляються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, контролює їх здійснення; видає обов'язкові для виконання постанови, розпорядження, висновки, приписи з питань усунення або обмеження шкідливого впливу на стан здоров'я і життя людини факторів середовища життєдіяльності; подає в установленому порядку пропозиції щодо обмеження або заборони в'їзду на територію України її громадян, іноземців та осіб без громадянства, експорту, імпорту, транзиту вантажів і товарів з держав або регіонів у зв'язку з неблагополучною епідемічною ситуацією на їх території; аналізує причини та умови виникнення і поширення інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей; взаємодіє з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та об'єднаннями громадян з питань охорони здоров'я і життя людини; вживає заходів до розвитку міжнародного співробітництва у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення. 5. До системи державної санітарно-епідеміологічної служби України належать: Державна санітарно-епідеміологічна служба - урядовий орган державного управління, який діє у складі МОЗ (Держсанепідемслужба); регіональні (міжобласні) установи Держсанепідемслужби, установи Держсанепідемслужби в Автономній Республіці Крим, областях, у містах, районах, на водному, залізничному та повітряному транспорті, об'єктах з особливим режимом роботи; заклади Держсанепідемслужби в Автономній Республіці Крим, областях, у містах, районах, на водному, залізничному та повітряному транспорті, об'єктах з особливим режимом роботи; дезінфекційні станції; спеціалізовані заклади Держсанепідемслужби, утворені для боротьби з особливо небезпечними (у тому числі карантинними) і небезпечними інфекційними хворобами; установи, заклади, частини і підрозділи Міноборони, МВС, СБУ, Адміністрації Держприкордонслужби, Державного департаменту з питань виконання покарань, Державного управління справами; наукові установи санітарно-епідеміологічного профілю; об'єднання, центри, лабораторії (наукові та науково-практичні, контрольні, експертні, проблемні); Комітет з питань гігієнічного регламентування; інші установи і заклади, утворені згідно із законодавством. 6. Для розгляду найважливіших питань щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення і організації діяльності утворюється колегія державної санітарно-епідеміологічної служби України, яку очолює головний державний санітарний лікар України. Положення про колегію та її склад затверджує Кабінет Міністрів України за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення колегії проводяться в життя наказами головного державного санітарного лікаря України. 7. Для наукового та методичного забезпечення функціонування державної санітарно-епідеміологічної служби України головний державний санітарний лікар України утворює на правах консультативно-дорадчого органу наукову раду. Положення про наукову раду та її склад затверджує головний державний санітарний лікар України. 8. На регіональні (міжобласні) установи Держсанепідемслужби, установи Держсанепідемслужби в Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах, на водному, залізничному та повітряному транспорті, об'єктах з особливим режимом роботи покладаються функції органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду на відповідних адміністративних територіях, на водному, залізничному та повітряному транспорті, об'єктах з особливим режимом роботи. 9. На установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби Міноборони, МВС, СБУ, Адміністрації Держприкордонслужби, Державного департаменту з питань виконання покарань, Державного управління справами покладаються функції органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду на підпорядкованих їм територіях, об'єктах, у частинах і підрозділах. 10. Посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби України є головні державні санітарні лікарі, їх заступники, лікарі-гігієністи, лікарі-епідеміологи та помічники лікарів, які здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд на засадах єдиноначальності, підпорядкованості, підконтрольності та підзвітності головному державному санітарному лікарю установи Держсанепідемслужби вищого рівня. 11. Державну санітарно-епідеміологічну службу України очолює головний державний санітарний лікар України, яким за посадою є перший заступник Міністра охорони здоров'я. Призначення на посаду і звільнення з посади головного державного санітарного лікаря України здійснюється Кабінетом Міністрів України. Повноваження головного державного санітарного лікаря України визначаються Законом України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ), Положенням про Держсанепідемслужбу. 12. Державну санітарно-епідеміологічну службу Міноборони, МВС, СБУ, Адміністрації Держприкордонслужби, Державного департаменту з питань виконання покарань, Державного управління справами очолюють головні державні санітарні лікарі цих органів, які призначаються на посаду і звільняються з посади керівником відповідного державного органу за погодженням з головним державним санітарним лікарем України. 13. Головні державні санітарні лікарі Міноборони, МВС, СБУ, Адміністрації Держприкордонслужби, Державного департаменту з питань виконання покарань, Державного управління справами підпорядковуються керівникові відповідного державного органу, а з питань здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду - головному державному санітарному лікарю України. 14. Регіональні (міжобласні) установи Держсанепідемслужби, установи Держсанепідемслужби в Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах, на водному, залізничному та повітряному транспорті, об'єктах з особливим режимом роботи очолюють головні державні санітарні лікарі. 15. Головні державні санітарні лікарі координують на відповідних адміністративних територіях діяльність розташованих на них установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби України незалежно від їх підпорядкування. 16. Головний державний санітарний лікар України та його заступники мають бланки та печатку із зображенням Державного Герба України і назвою посади. 17. Посадові особи та інші працівники державної санітарно-епідеміологічної служби України повинні відповідати кваліфікаційним вимогам, визначеним головним державним санітарним лікарем України. 18. Постанови, розпорядження, висновки, приписи, що видаються головними державними санітарними лікарями та іншими посадовими особами з метою усунення або обмеження шкідливого впливу на стан здоров'я і життя людини факторів середовища життєдіяльності, причин та умов виникнення і поширення інфекційних хвороб, обов'язкові для виконання усіма юридичними та фізичними особами. 19. Посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби України: самостійно приймають в межах своїх повноважень рішення і несуть відповідальність згідно із законодавством за протиправні дії або бездіяльність; здійснюють свої повноваження на відповідних адміністративних територіях, водному, залізничному та повітряному транспорті, об'єктах з особливим режимом роботи, а посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби Міноборони, МВС, СБУ, Адміністрації Держприкордонслужби, Державного департаменту з питань виконання покарань, Державного управління справами - на підпорядкованих їм територіях, об'єктах, у частинах і підрозділах. 20. Посадові особи та інші працівники закладів державної санітарно-епідеміологічної служби України провадять свою діяльність відповідно до законодавства та посадових інструкцій, що затверджуються в установленому порядку. 21. Керівники закладів державної санітарно-епідеміологічної служби України здійснюють свої повноваження на засадах єдиноначальності, підпорядкованості, підконтрольності та підзвітності керівнику вищестоящого закладу державної санітарно-епідеміологічної служби. 22. Посадовим особам державної санітарно-епідеміологічної служби України видається службове посвідчення за зразком, затвердженим головним державним санітарним лікарем України. 23. Посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби України підлягають обов'язковому державному страхуванню на випадок каліцтва або професійного захворювання під час виконання службових обов'язків і мають право на пільги і компенсацію у порядку, встановленому законодавством. Зазначеним особам гарантується згідно із законодавством захист життя, здоров'я, честі, гідності та майна від протиправних дій, а також правовий та соціальний захист. 24. Межі адміністративної території, на яку поширюється сфера діяльності регіональних установ Держсанепідемслужби, установ і закладів Держсанепідемслужби в Автономній Республіці Крим, областях, у містах, районах, на водному, залізничному та повітряному транспорті, об'єктах з особливим режимом роботи, їх мережа та структура визначаються головним державним санітарним лікарем України. Мережа та структура установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби Міноборони, МВС, СБУ, Адміністрації Держприкордонслужби, Державного департаменту з питань виконання покарань, Державного управління справами визначаються відповідними головними державними санітарними лікарями за погодженням з головним державним санітарним лікарем України. 25. Типові положення про підрозділи установ і закладів Держсанепідемслужби та нормативи їх матеріально-технічного забезпечення затверджуються головним державним санітарним лікарем України. Типові положення про підрозділи установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби Міноборони, МВС, СБУ, Адміністрації Держприкордонслужби, Державного департаменту з питань виконання покарань, Державного управління справами та нормативи їх матеріально-технічного забезпечення затверджуються відповідними головними державними санітарними лікарями за погодженням з головним державним санітарним лікарем України. 26. Будівлі, приміщення, обладнання, транспортні засоби, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, та інше майно, що використовується установами і закладами державної санітарно-епідеміологічної служби України для виконання своїх завдань, перебувають у державній власності та надаються їм в порядку і на умовах, визначених законодавством. 27. Фінансування установ і закладів Держсанепідемслужби здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Кошти, отримані закладами Держсанепідемслужби за виконання робіт і надання послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, що не належать до медичної допомоги населенню, згідно із Законом України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ) зараховуються до спеціального фонду державного бюджету. 28. Фінансування установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби Міноборони, МВС, СБУ, Адміністрації Держприкордонслужби, Державного департаменту з питань виконання покарань, Державного управління справами здійснюється за рахунок коштів на охорону здоров'я, що виділяються зазначеним державним органам з державного бюджету. 29. Структуру, чисельність працівників, штатні розписи, кошториси установ і закладів Держсанепідемслужби затверджує головний державний санітарний лікар України у порядку, встановленому законодавством. 30. Установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби України є юридичними особами, мають самостійний баланс, печатку із своїм найменуванням, бланки та штампи. ( Положення із змінами, внесеними згідно з Постановою N 1402 ( 1402-2003-п ) від 04.09.2003, в редакції Постанови КМ N 1273 ( 1273-2004-п ) від 24.09.2004 )
Подписаться на:
Сообщения (Atom)
