ЗАТВЕРДЖЕНОпостановою Кабінету Міністрів Українивід 19 серпня 2002 р. N 1218 ( 1218-2002-п )(у редакції постанови Кабінету Міністрів Українивід 24 вересня 2004 р. N 1273)ПОЛОЖЕННЯ про державну санітарно-епідеміологічну службу України1. Державна санітарно-епідеміологічна служба України є системою органів, установ, закладів, частин і підрозділів, діяльність яких спрямовується на профілактику інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей, запобігання шкідливому впливу на стан їх здоров'я і життя факторів середовища життєдіяльності, здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду щодо безпеки для життя і здоров'я людини продукції та середовища життєдіяльності. 2. Державна санітарно-епідеміологічна служба України у своїй діяльності керується Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, положеннями про державну санітарно-епідеміологічну службу відповідних державних органів, наказами МОЗ та Держсанепідемслужби, наказами та постановами головного державного санітарного лікаря України, а також цим Положенням. 3. Основними завданнями державної санітарно-епідеміологічної служби України є: здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду; визначення першочергових заходів щодо профілактики інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей, запобігання шкідливому впливу на стан здоров'я і життя людини факторів середовища життєдіяльності; аналіз причин і умов виникнення ситуацій санітарного та епідемічного неблагополуччя, підготовка пропозицій щодо запобіжних заходів і здійснення контролю за їх проведенням; участь у координації діяльності органів виконавчої влади у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення; координація роботи з проведення гігієнічного виховання населення. 4. Державна санітарно-епідеміологічна служба України відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд і контроль за дотриманням вимог санітарного законодавства органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами; проводить аналіз та оцінку ризику для здоров'я і життя людини, обґрунтування заходів з управління ризиком, державну санітарно-епідеміологічну експертизу, обстеження, розслідування, лабораторні та інструментальні дослідження і випробування, а також санітарну, гігієнічну, токсикологічну, епідеміологічну та інші види оцінки середовища життєдіяльності людини, об'єктів господарської та інших видів діяльності, продукції, робіт, послуг, проектної документації і видає висновок щодо їх відповідності вимогам санітарних норм; проводить аналіз небезпечних для здоров'я людини факторів та здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд на усіх етапах виробництва та реалізації харчових продуктів; погоджує системи забезпечення безпеки виробництва харчових продуктів; вивчає, оцінює і прогнозує показники здоров'я населення залежно від стану середовища життєдіяльності, визначає фактори, що шкідливо впливають на стан здоров'я людини; аналізує санітарну та епідемічну ситуацію; контролює застосування дезінфекційних засобів, проведення дезінфекційних заходів; вносить в установленому порядку до органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування пропозиції стосовно проведення заходів із забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, введення карантину; забезпечує охорону території України від занесення та поширення особливо небезпечних (у тому числі карантинних) і небезпечних інфекційних хвороб, здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд і контроль в пунктах пропуску через державний кордон; погоджує санітарні та протиепідемічні (профілактичні) заходи, що розробляються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, контролює їх здійснення; видає обов'язкові для виконання постанови, розпорядження, висновки, приписи з питань усунення або обмеження шкідливого впливу на стан здоров'я і життя людини факторів середовища життєдіяльності; подає в установленому порядку пропозиції щодо обмеження або заборони в'їзду на територію України її громадян, іноземців та осіб без громадянства, експорту, імпорту, транзиту вантажів і товарів з держав або регіонів у зв'язку з неблагополучною епідемічною ситуацією на їх території; аналізує причини та умови виникнення і поширення інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей; взаємодіє з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та об'єднаннями громадян з питань охорони здоров'я і життя людини; вживає заходів до розвитку міжнародного співробітництва у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення. 5. До системи державної санітарно-епідеміологічної служби України належать: Державна санітарно-епідеміологічна служба - урядовий орган державного управління, який діє у складі МОЗ (Держсанепідемслужба); регіональні (міжобласні) установи Держсанепідемслужби, установи Держсанепідемслужби в Автономній Республіці Крим, областях, у містах, районах, на водному, залізничному та повітряному транспорті, об'єктах з особливим режимом роботи; заклади Держсанепідемслужби в Автономній Республіці Крим, областях, у містах, районах, на водному, залізничному та повітряному транспорті, об'єктах з особливим режимом роботи; дезінфекційні станції; спеціалізовані заклади Держсанепідемслужби, утворені для боротьби з особливо небезпечними (у тому числі карантинними) і небезпечними інфекційними хворобами; установи, заклади, частини і підрозділи Міноборони, МВС, СБУ, Адміністрації Держприкордонслужби, Державного департаменту з питань виконання покарань, Державного управління справами; наукові установи санітарно-епідеміологічного профілю; об'єднання, центри, лабораторії (наукові та науково-практичні, контрольні, експертні, проблемні); Комітет з питань гігієнічного регламентування; інші установи і заклади, утворені згідно із законодавством. 6. Для розгляду найважливіших питань щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення і організації діяльності утворюється колегія державної санітарно-епідеміологічної служби України, яку очолює головний державний санітарний лікар України. Положення про колегію та її склад затверджує Кабінет Міністрів України за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення колегії проводяться в життя наказами головного державного санітарного лікаря України. 7. Для наукового та методичного забезпечення функціонування державної санітарно-епідеміологічної служби України головний державний санітарний лікар України утворює на правах консультативно-дорадчого органу наукову раду. Положення про наукову раду та її склад затверджує головний державний санітарний лікар України. 8. На регіональні (міжобласні) установи Держсанепідемслужби, установи Держсанепідемслужби в Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах, на водному, залізничному та повітряному транспорті, об'єктах з особливим режимом роботи покладаються функції органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду на відповідних адміністративних територіях, на водному, залізничному та повітряному транспорті, об'єктах з особливим режимом роботи. 9. На установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби Міноборони, МВС, СБУ, Адміністрації Держприкордонслужби, Державного департаменту з питань виконання покарань, Державного управління справами покладаються функції органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду на підпорядкованих їм територіях, об'єктах, у частинах і підрозділах. 10. Посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби України є головні державні санітарні лікарі, їх заступники, лікарі-гігієністи, лікарі-епідеміологи та помічники лікарів, які здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд на засадах єдиноначальності, підпорядкованості, підконтрольності та підзвітності головному державному санітарному лікарю установи Держсанепідемслужби вищого рівня. 11. Державну санітарно-епідеміологічну службу України очолює головний державний санітарний лікар України, яким за посадою є перший заступник Міністра охорони здоров'я. Призначення на посаду і звільнення з посади головного державного санітарного лікаря України здійснюється Кабінетом Міністрів України. Повноваження головного державного санітарного лікаря України визначаються Законом України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ), Положенням про Держсанепідемслужбу. 12. Державну санітарно-епідеміологічну службу Міноборони, МВС, СБУ, Адміністрації Держприкордонслужби, Державного департаменту з питань виконання покарань, Державного управління справами очолюють головні державні санітарні лікарі цих органів, які призначаються на посаду і звільняються з посади керівником відповідного державного органу за погодженням з головним державним санітарним лікарем України. 13. Головні державні санітарні лікарі Міноборони, МВС, СБУ, Адміністрації Держприкордонслужби, Державного департаменту з питань виконання покарань, Державного управління справами підпорядковуються керівникові відповідного державного органу, а з питань здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду - головному державному санітарному лікарю України. 14. Регіональні (міжобласні) установи Держсанепідемслужби, установи Держсанепідемслужби в Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах, на водному, залізничному та повітряному транспорті, об'єктах з особливим режимом роботи очолюють головні державні санітарні лікарі. 15. Головні державні санітарні лікарі координують на відповідних адміністративних територіях діяльність розташованих на них установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби України незалежно від їх підпорядкування. 16. Головний державний санітарний лікар України та його заступники мають бланки та печатку із зображенням Державного Герба України і назвою посади. 17. Посадові особи та інші працівники державної санітарно-епідеміологічної служби України повинні відповідати кваліфікаційним вимогам, визначеним головним державним санітарним лікарем України. 18. Постанови, розпорядження, висновки, приписи, що видаються головними державними санітарними лікарями та іншими посадовими особами з метою усунення або обмеження шкідливого впливу на стан здоров'я і життя людини факторів середовища життєдіяльності, причин та умов виникнення і поширення інфекційних хвороб, обов'язкові для виконання усіма юридичними та фізичними особами. 19. Посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби України: самостійно приймають в межах своїх повноважень рішення і несуть відповідальність згідно із законодавством за протиправні дії або бездіяльність; здійснюють свої повноваження на відповідних адміністративних територіях, водному, залізничному та повітряному транспорті, об'єктах з особливим режимом роботи, а посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби Міноборони, МВС, СБУ, Адміністрації Держприкордонслужби, Державного департаменту з питань виконання покарань, Державного управління справами - на підпорядкованих їм територіях, об'єктах, у частинах і підрозділах. 20. Посадові особи та інші працівники закладів державної санітарно-епідеміологічної служби України провадять свою діяльність відповідно до законодавства та посадових інструкцій, що затверджуються в установленому порядку. 21. Керівники закладів державної санітарно-епідеміологічної служби України здійснюють свої повноваження на засадах єдиноначальності, підпорядкованості, підконтрольності та підзвітності керівнику вищестоящого закладу державної санітарно-епідеміологічної служби. 22. Посадовим особам державної санітарно-епідеміологічної служби України видається службове посвідчення за зразком, затвердженим головним державним санітарним лікарем України. 23. Посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби України підлягають обов'язковому державному страхуванню на випадок каліцтва або професійного захворювання під час виконання службових обов'язків і мають право на пільги і компенсацію у порядку, встановленому законодавством. Зазначеним особам гарантується згідно із законодавством захист життя, здоров'я, честі, гідності та майна від протиправних дій, а також правовий та соціальний захист. 24. Межі адміністративної території, на яку поширюється сфера діяльності регіональних установ Держсанепідемслужби, установ і закладів Держсанепідемслужби в Автономній Республіці Крим, областях, у містах, районах, на водному, залізничному та повітряному транспорті, об'єктах з особливим режимом роботи, їх мережа та структура визначаються головним державним санітарним лікарем України. Мережа та структура установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби Міноборони, МВС, СБУ, Адміністрації Держприкордонслужби, Державного департаменту з питань виконання покарань, Державного управління справами визначаються відповідними головними державними санітарними лікарями за погодженням з головним державним санітарним лікарем України. 25. Типові положення про підрозділи установ і закладів Держсанепідемслужби та нормативи їх матеріально-технічного забезпечення затверджуються головним державним санітарним лікарем України. Типові положення про підрозділи установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби Міноборони, МВС, СБУ, Адміністрації Держприкордонслужби, Державного департаменту з питань виконання покарань, Державного управління справами та нормативи їх матеріально-технічного забезпечення затверджуються відповідними головними державними санітарними лікарями за погодженням з головним державним санітарним лікарем України. 26. Будівлі, приміщення, обладнання, транспортні засоби, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, та інше майно, що використовується установами і закладами державної санітарно-епідеміологічної служби України для виконання своїх завдань, перебувають у державній власності та надаються їм в порядку і на умовах, визначених законодавством. 27. Фінансування установ і закладів Держсанепідемслужби здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Кошти, отримані закладами Держсанепідемслужби за виконання робіт і надання послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, що не належать до медичної допомоги населенню, згідно із Законом України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ) зараховуються до спеціального фонду державного бюджету. 28. Фінансування установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби Міноборони, МВС, СБУ, Адміністрації Держприкордонслужби, Державного департаменту з питань виконання покарань, Державного управління справами здійснюється за рахунок коштів на охорону здоров'я, що виділяються зазначеним державним органам з державного бюджету. 29. Структуру, чисельність працівників, штатні розписи, кошториси установ і закладів Держсанепідемслужби затверджує головний державний санітарний лікар України у порядку, встановленому законодавством. 30. Установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби України є юридичними особами, мають самостійний баланс, печатку із своїм найменуванням, бланки та штампи. ( Положення із змінами, внесеними згідно з Постановою N 1402 ( 1402-2003-п ) від 04.09.2003, в редакції Постанови КМ N 1273 ( 1273-2004-п ) від 24.09.2004 )
Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу України
0 коммент.
Подписаться на:
Сообщения (Atom)
